Культ споживання, діти з пробірки, заборона самотності й тиші та постійні вечірки — ось так можна описати перше враження від твору Олдса Гакслі.
Роман-утопія показує світ майбутнього, в якому відмовилися від живонародження, натомість створюючи дітей з пробірки, виховуючи у спеццентрах, із забороною моногамності.
"Кожен належить іншим"- таке гасло нового світу, де процвітає полігамія.
Але навіть в такому утопічному світі не все може бути ідеально.
Існує резервація, де проживають живородні люди, які живуть по старих звичаях і релігії, адже в новому світі з'явитися віра у Форда.
Джон - дитина людей з "ідеального" світу. Ні, він не зміг прижитися в резервації, але і новий світ не став для Джона своїм і привів до трагічного кінця.
Гамлет свого часу.
Анонім
Якщо ти не такий, як інші, то приречений на самотність...ця залишила незабутнє враження. Вона не тільки розмірковує про майбутнє, але й торкається глибоких філософських питань, проникаючи в самі основи людської природи.
Твір висвічує приховані небезпеки, які можуть підстерігати у гонитві за щастям, технологічним прогресом та утопічними мріями. Вона змушує критично осмислити свій власний підхід до життя, замислитися про цінність індивідуальності, роль особистої відповідальності і важливості прагнення до самопізнання.
Роман Гакслі — це не просто попередження про потенційні страхи майбутнього, а й глибокий філософський трактат про сенс людського існування. Книга змушує замислитись над багатьма складними питаннями. Окремо варто відзначити майстерність Гакслі у створенні переконливої та деталізованої картини майбутнього. Кожен елемент соціуму твору, від способів розмноження до способів розваги, опрацьований настільки добре, що читач почувається зануреним в альтернативну реальність.
Щастя досягається не шляхом досягнення цілей та самореалізації, а шляхом усунення всього, що може спричинити дискомфорт. Це усунення болю, а чи не пошук істинного блаженства. Саме в цій здатності заглушити негативні емоції, позбавляючи людини внутрішнього життя, і полягає небезпека, описана Гакслі.
Анонім
Ще одна блискуча антиутопія! Це той твір, коли читаєш і розумієш її актуальність, не дивлячись на те, що вона написана 1932 Звідки у автора такий дар передбачення? Ось реально, звідки?
Про що? Як на мене, то про те, що людина ніколи не зможе бути щасливою. Яким би не був соціальний устрій, є окремі люди, і це не завжди залежить від кастовості чи запрограмованостіі, яким щось завжди заважатиме насолоджуватися життям. Можливо, уміння мислити, чи якісь зовнішні вади, чи, навпаки, переваги, а, може, промінчик сонця чи власний характер? Вони завжди знайдуть або надумають причину. Щоправда, більшість поруч з ними цього не зрозуміють, то ж владні структури будуть вимушені ізолювати їх, для загального спокою.
"— І в цьому, — повчально додав Директор, — таємниця щастя й доброчинності: люби те, що тобі судилося. Все виховання зводиться до того, щоб примусити людей любити своє невідворотне соціальне призначення."
І щоб цей принцип запрацював, були знищені родини, діти народжувалися у пляшечках, ще до народження розподілені по класах: від простих роботяг до еліти. Але одне у них було спільне - вони були ідеальними споживачами.
А паралельно жили дикі люди, що народжували і любили, але й вони існували в суміші вірувань та обмежень. Їхнє життя було важким і страшним
То ж чи існує компроміс? Здається, що ні. Автор лише натякнув на можливість, але ми повинні продумати це самі.
Анонім
Котолог
